Те, що пропонує група молодих українських режисерів, в якомусь сенсі важливіше й цінніше "Оскарів", "пальмових гілок" і "левів", - підкорити не Канни, не Голівуд і не Венецію, а нашу рідну, місцями, досі не кінофіковану периферію. Судіть самі: "золоту пальмову гілку" українці завойовували двічі, технічний "Оскар" теж у нас був, - а тим часом в Україні повно населених пунктів, де немає навіть поганенького кінотеатру. Воно й не дивно, що жоден фільм, розрахований лише на український кінопрокат, окупитися не може: подивіться, скільки кінотеатрів припадає на душу населення в інших країнах, а скільки – у нас. (250 кінотеатрів на 46 мільйонів українців.)