Олекса Миколайович Гірник (27 березня 1912, Богородчани — 21 січня 1978, Канів) — український дисидент, політв'язень, Герой України (2007). У 60-ті роковини проголошення самостійності України Центральною Радою 22 січня 1918 р. вчинив самоспалення біля могили Шевченка на знак протесту проти русифікації. Інформація про цей вчинок замовчувалася за роки радянської влади.

Олекса Гірник народився в родині бойків-верховинців, його батько і дід були відомі просвітницькою роботою в регіоні. Олекса спочатку вчився в польській школі, а пізніше в українській гімназії. Після гімназії батьки хотіли, щоб він продовжив навчання в семінарії, але він пішов працювати в організацію «Сокіл», де очолював загін пластунів. Пізніше хотів піти на навчання до Львівського університету на філософський факультет, але був призваний до польської армії. За висловлювання проти польської влади і заклики до незалежності України був засуджений до 5 років в'язниці. У 1939 р. під час німецького вторгнення в Польщу втік із в'язниці і повернувся на Львівщину, де намагався відновити стосунки з українськими організаціями. У тому ж році був заарештований НКВС і відправлений до Житомирської області. Був знову засуджений, цього разу за «зраду Батьківщини» до 8 років таборів. Покарання відбував на Уралі, в тайзі.

Звільнився у 1948 р., одружився з Кароліною Іванівною Петраш, яка теж була в засланні. У 1953 р. переїхав на помешкання до м. Калуш, Івано-Франківської області. Всі роки дуже переймався долею України, її культури, української мови. Таємно від усіх протягом чотирьох років писав від руки листівки проти русифікації, які супроводжував цитатами з Шевченка.

У записці до дружини від 19 січня 1978 р. написав, що поїхав до Львова, хоча насправді поїхав до Києва, відвідав Софійський собор та Києво-Печерську Лавру. Увечері приїхав автобусом до Канева. При собі мав підготовлену сумку з двома каністрами бензину — загалом 3,5 літрів. Місце вибрав на північному схилі Чернечої Гори, тут розкидав листівки і пустив їх на вітер. Тут же й залишив передсмертний заклик до незалежності України, та проти русифікації. Близько 3-ої години ночі облився бензином та підпалив себе. Його мертве тіло знайшли тільки вранці. Міліція почала збирати розкидані листівки, усього знайшли 970, декілька збереглося у місцевих жителів. Ця справа залишалася таємницею, але саме через працівників міліції про вчинок Гірника дізналися спочатку в Каневі, а потім і в інших містах України. У помешканні Гірників був проведений обшук. Дружині сказали, що чоловік загинув у автомобільній аварії. Спочатку родині не хотіли віддавати тіло Олекси, але пізніше дозволили поховати на батьківщині заборонивши відкривати труну. Незважаючи на це, вночі близькі відкрили труну і була відслужена таємна панихида греко-католицьким священиком, братом дружини.