Мольєр (Moliere, справжнє ім’я -  Жан Батист Поклен, Jean-Baptiste Poquelin; народився 15 січня 1622, помер 17 лютого 1673) — французький письменник, драматург і актор.

Жан Батист Поклен походив із старовинної буржуазної сім'ї, що протягом декількох століть займалася ремеслом шпалерників-драпірувальників. Батько Мольєра, Жан Поклен (1595—1669), був придворним шпалерником і камердинером короля.

Мольєр виховувався в сучасній єзуїтській школі Клермонський колеж, де ґрунтовно вивчив латину, так що вільно читав в оригіналі римських авторів. Після закінчення школи (1639) Мольєр витримав в Орлеані іспит на звання ліценціата. Але юридична кар'єра вабила його не більше, ніж батьківське ремесло. З дитинства прихильний до театру, Мольєр полишив батьківський дім у 1643 p., став актором, організувавши акторський колектив під назвою «Славетний театр». Це товариство дуже скоро прогоріло. Мольєр же вступив до трупи, що гастролювала по французькій провінції, і протягом 15 років був мандрівним актором.

 У 1658 р. трупу Мольєра викликано до Парижа і прийнято під опіку королем Людовіком XIV. З цього часу до самої смерті Мольєр був «комедіантом короля»: виконував його замовлення, пишучи п'єси для двірцевих урочистостей, здобув право особистого спілкування з ним, проте в кращій частині своєї драматургічної творчості (що розпочалася ще під час мандрів по провінції) він лишився виразником інтересів третього стану, тобто зростаючої буржуазії, її речником, вихователем, оборонцем від ворожого їй дворянства.

Загалом Мольєрові належить 34 п'єси. Частина з них — невеличкі розважальні комедії, так звані фарси («Лікар з примусу», «Витівки Скапена»), інші являють собою комедії характерів з глибоким соціальним змістом. Найвизначніші з драматичних творів Мольєра — «Тартюф», «Дон Жуан», «Мізантроп», «Скупий», «Жорж Данден», а також побутові комедії зі вставними танцювальними номерами, так звані комедії-балети («Міщанин — шляхтич», «Удаваний хворий»).

У Мольєра було чимало палких прихильників, його любив масовий глядач, проте він мав і численних ворогів поміж дворян та духівництва. Після смерті церква не дозволила поховати його на цвинтарі як автора комедій і атеїста. Прах драматурга був похований за огорожею цвинтаря. Проте на Мольєра-письменника чекала велика слава, а його вплив вийшов за межі Франції та свого часу.