Павло Гнатович Житецький (* 23 грудня 1836 (4 січня 1837), Кременчук — † 5 березня (18 березня) 1911, Київ) — український мовознавець, лексикограф, педагог і громадський діяч. Доктор російської словесності (1908). Член-кореспондент Петербурзької АН (1898), дійсний член Історичного товариства Нестора-літописця (1879), Наукового товариства імені Шевченка (1903).

Досліджував історичну фонетику української мови, зокрема таку її пам'ятку, як Пересопницьке Євангеліє 1556—1561 pp. (з Пересопницького монастиря на Волині). Приятелював із Михайлом Драгомановим.