Рейнгольд (Ернест) Глієр (*30 грудня 1874 р. (11 січня 1875 р.), Київ - †23 червня 1956, Москва) — український і російський композитор, диригент, педагог, музично-громадський діяч німецько-польського походження.
Батько — Моріц Глієр (1835—1896), власник майстерні музичних інструментів. Мати — Юзефа (Жозефіна Вікентіївна) Корчак (1852—1937). 
Випускник (1894) і викладач Київського музичного училища (з 1956 р. носить ім'я Р. М. Глієра). Закінчив Московську консерваторію (1900) по класу композиції М. Іполитова-Іванова, теор. предмети вивчав у А. Аренського, Г. Конюса, С. Танєєва, І. Гржималі. Серед його приватних учнів — М. Мясковський і С. Прокоф'єв. 
1913 — професор класу композиції, 1914—1919 — директор і викладач Київської консерваторії. Учні — Л. Ревуцький, Б. Лятошинський та інші.

1920-1941 — професор Московської консерваторії. Доктор мистецтвознавства (1941), лауреат премії ім. М.Глінки (1908), Державних премій СРСР (1946, 1948, 1950), Народний артист Азербайджанської РСР (1934), Народний артист Узбецької РСР, народний артист РРФСР (1935), народний артист СРСР (1938).

Автор багатьох творів у різних жанрах, зокрема балетів «Червоний мак», «Мідний вершник», Концерту для голосу з орк., романсів, інстр. композицій тощо.

Р.Глієр тривалий час жив у Києві по вул. Басейній №6 (1876—1894, 1913—1914 і 1916—1920; будинок не зберігся) і вул. Кузнечній (вул. В. Антоновича) №23 (1914—1916). Існувала також вулиця Глієра у с. Микільська Борщагівка (відома з 1-ї пол. 20 ст. під назвою вул. Шкільна, назву «вул. Глієра» одержала у 1974. Ліквідована наприкінці 70-х рр. у зв'язку із знесенням старої забудови). З 4 січня по 20 липня 1965 вулиця Примакова в Києві мала ім'я Р.Глієра.

Р. Глієр є автором ряду творів на українську тематику, зокрема це балет «Тарас Бульба» (1951-1952), симф. картина-балет «Запорожці» (1921), симфонічна поема «Заповіт» пам'яті Т.Шевченка (1939-1941), «Подражаніє Ієзекіїлю» (за віршем Т.Шевченка, 1918), музика до драматичних вистав «Іван Гус», «Гайдамаки» (1920) та містерії «Великий льох» (1919-1920) за поемами Т.Шевченка.

Впливи українських фольклорних джерел виявляються в творах: 1-й струнний квартет (1889), 1-а і 2-а симфонії, концерт для арфи з оркестром (1938), «Урочиста увертюра» (1937) та ін.; оркестрування і редагування опер «Наталка Полтавка», «Чорноморці» (1918-1920), інструментація сцен із опери «Тарас Бульба» (1920) М.Лисенка, кантати «Шевченкові» і драматичні картини «Гайдамаки» К.Стеценка.

Ім'я Р. Глієра має Київське музичне училище.