Архип Іванович Куїнджі (15 (27) січня 1842 (за іншою версією — 1841) — 24 липня 1910) — видатний український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог.

Народився Архип Куїнджі (справжнє прізвище - Шаповал) у бідній грецькій сім'ї шевця, на окраїні Маріуполя. Після смерті батька його забрав до себе на виховання дід і переписав внука на своє прізвище - Куїнджі, що означає «золотих справ майстер».

Живопису навчався, в основному, самостійно. Деякий час займався в майстерні І. Айвазовського. У 1868 вчився в Петербурзькій Академії Мистецтв. З 1875 — член Товариства пересувних художніх виставок. Викладав у Петербурзькій Академії Мистецтв, з 1882 — професор, з 1893 — дійсний член Академії, а з 1894 — керівник художньої майстерні. В 1897 звільнений за підтримку студентських виступів.

Куїнджі був ініціатором створення Товариства художників (1909; пізніше — Товариства ім. А. Куїнджі), яке об'єднувало живописців-пейзажистів. Серед учнів Куїнджі — О. Борисов, К. Богаєвський, А. Рилов, В. Пурвіт та ін.

Помер і похований у Петербурзі. Написав сповнені урочистості й оптимізму картини української природи, розкрив її поезію і красу.

Серед його найвизначніших творів: «Татарська сакля в Криму» (1868), «Степ» (дві картини, 1875), «Чумацький шлях» (1875), «Українська ніч» (1876), «Березовий гай» (1879), «Місячна ніч на Дніпрі» (1880), «Дніпро вранці» (1881), «Дуби», «Захід сонця в степу» (обидві — бл. 1900), «Нічне» (1905-08), «Після дощу» та ін.