Вони з’являються разом із сутінками. Виповзають із шпар і тріщин, вилітають із димарів…Юрій Винничук, коли писав своїх «Дів ночі», під займенником «вони» зовсім не готів мав на увазі, прецінь його оповідання було написане в інших цілях. Та як би там не було, але вони – готи – таки з’явилися разом із сутінками. Із різних частин нашого хворого на одноманітність і загромадженого людською клекотнявою мегаполісу зібралися на фестивальний шабаш красиві, стильні, сміливі, цікаві. Їх називають готами або представниками готичної субкультури, утім багатьох із них, тих, хто не проявляє свою готичність ззовні, не вирізниш із звичайнісінького натовпу посеред робочого дня. Але прийшов вечір, з-за хмари визирнув місяць, отже, час зануритись у музично-готичну імпрезу під назвою «Діти ночі. Чорна рада 2011». 

Темне дійство – найбільший на теренах СНД готичний фестиваль «Діти ночі. Чорна рада», відкидаючи усі нав’язливі стереотипи, - можна сміливо назвати світлим, добрим і радісним святом. Тут тебе розуміють, не дивляться засуджуючим поглядом на твоє екстравагантне чорне вбрання, не стороняться твоїх музичних смаків. Фестивальні діти, яких зібралося 24 вересня в клубі «Бінго» - традиційному місці проведення фестивалю – понад 1500 (з кожним роком фестиваль б'є рекорди за кількістю відвідувачів), поводилися по-графськи. Дівчата у довгих сукнях, або коротеньких шкіряних шортах, із гордливо розправленими спинами і зваблюючим декольте, хлопці в лакованих штанях і страшенно громіздких мештах фотографувалися, звісно, пили пиво, спілкувалися і посміхалися охоронцям, які дивляться на те все, мов на заїзджий цирк. Неквапом фестивальні діти роздивлялися речі, які були представлені на міні-готичному ярмарку: футболки з черепами, які світяться в темряві, корсети, сумки, диски виконавців темної сцени. Але найцікавіше було попереду.

На музичній сцені на десерт обіцяли старого Скрябіна і культовий німецький гурт Diary of Dreams – хедлайнерів цьогорічного фестивалю. «Діти ночі - це європейський фестиваль, який має представляти слов’янську готику в Україні та СНД. – Розповідає ПРО ідейний натхненник фестивалю Віталій Стренджер (Vitaliy Stranger). - Я спостерігав за багатьма фестивалями, які існували в Україні та Росії, багато з них пішли в небуття. Чому? Тому що фестиваль має бути організований за якісним брендовим європейським зразком». Таким якісним зразком послужив подібний європейський фестиваль Wave Gotik Treffen. Втім він набагато масштабніший, триває не один день. Але Віталій Стрейнджер наголошує: «Український варіант готичного фестивалю – це не клон. Ідея цього фестивалю від початку була такою ж, як і ідея німецького готичного фестивалю, але я з нього нічого не копіював. Бо коли починав організовувати «Діти ночі», навіть не знав про існування аналогічного фестивалю в Німеччині». Не любить Віталій Стрейнджер клонів і в музиці, на його думку, багато виконавців української готичної сцени копіюють європейських виконавців.

Цьогоріч музичне наповнення фестивалю було україно-російсько-ізраїльсько-швецько-німецьке. На сцені зібралися українські гурти "CrazY JulieT", Bernie Bandicoot, Natalie Orlie, I Miss my Death (відкривали фестиваль), «Холодне сонце», ветерани вітчизняної готик-сцени «Кому вниз», росіяни Five Times Defeat. Вперше на українській сцені виступив російсько-ізраїльський dark metal гурт із Хайфи – Fatum Aeternum. Завдяки «Дітям Ночі» українські слухачі відкрили для себе  швецький darkwave/synthpop  гурт Waves Under Water. Гурт має повноцінні два альбоми, їхня музика сповнена красивих мелодійних, певною мірою психоделічних музичних тем.

Довгоочікуваний «Скрябін», який мав виступити на фестивалі ще торік, нарешті представив свою  спеціальну ретро-програму darkwave-періоду. Пам’ятаєте пісні: «Клей», «Хробак», «До смерті і довше», «Нікому то не треба»? Так от, Кузьма до фестивалю спеціально муштрував своїх музикантів, давав їм слухати різний дарк, аби ті змогли перейнятися настроєм колись темного і готичного скрябінського періоду. Напередодні фестивалю Кузьма розповідав про підготовку до фестивалю, обіцяв виконати не менше 10 пісень. Натомість замість обіцяних 40 хвилин, музиканти заспівали не більше п’яти пісень і зникли зі сцени. Після чого вийшли на біс, і заспівали ще одну пісню.

А тим часом швидко, щоб публіка не встигла отямитися від виступу Скрябіна, і не потягнулася до бару, сцену почали переобладнувати під виступ хедлайнерів Diary of Dreams. І хоча міграція народу таки відбулася, вже з другої пісні лідер гурту Адріан Гатес заполонив своєю енергетикою клубний простір: від нього не можна було відвести очей, а вуха отримували неймовірну насолоду від дарк-вейвівських пісень культового німецького гурту. У своєму інтерв’ю «Німецькій хвилі» Адріан Хейтс розповів: «Мені до смаку українська готична тусовка. Зауважу, що вона менша за німецьку, але завдяки цьому виглядає симпатичнішою. У Німеччині організація готичних фестів є масштабнішою - великі заходи, купа народу, тощо. В Україні «чорна сцена» відчутно менша, проте вона душевніша та індивідуальніша». Відчути душевність української публіки після виступу німців спробували ветерани української сцени «Кому вниз».

«Зітхай, востаннє зіграй, Лірнику снів неземних...Україною вишні кольору злив». Ці рядки з пісні «Ліра» підспівували найвідданіші фанати комувнизівців, адже більшість народу розійшлася. І не дивно, після майже двохгодинного виступу і двох виходів на біс Diary of Dreams хотілося чимшвидше гайнути на вулицю, дихнути свіжого повітря, або ковтнути чогось холодного. У результаті, Кому Вниз виступили зовсім мало, а на прощання Андрій Середа сказав, що не хоче перетворювати готичний фестиваль на патріотичний шабаш, і втік.

Не встигла відійти публіка від виступів музикантів, як за справу взялися діджеї. Їхні сети протримали фестивальних дітей до самого ранку. Хоча не всіх. Більшість повалила на останнє метро. А інші розбрелись на світанні: позаповзали у чорні вагони метро, у димарі своїх будинків, у шпари закутків перенасиченого мегаполісу, щоб на наступний рік знову зібратися на найбільше в Україні чорне дійство: «Серед готів є усі. Є люди, які вірять у бога, є ті, які не вірять. Є атеїсти, є філософи. Але готика ніколи не була сатанізмом. Сьогодні - це скоріше музична течія з якимось філософським змістом, з похмурою естетикою. Це не релігія, це не філософія, це одна з форм музичного  субкультурного  індивідуалізму». – Vitaliy Stranger.

Ірина Сидоренко

Фото: http://pandorawinter.livejournal.com/956532.html