Питання рекордингу в Україні вкрай актуальне. Це чи не єдиний (не-інтернет) спосіб знайомства слухача з новими українськими музичними проектами. Адже незважаючи на всі перипетії, пов’язані з українським  ринком дистриб’юції музичних альбомів, справжній меломан вишуковує для себе можливість познайомитися з новими музичними релізами. Про проекти джазових музикантів наша розмова з Олексієм Kоганом, українським журналістом, музичним оглядачем, організатором фестивалю «Jazz in Kiev». 

- Пане Олексію, свого часу Jazz in Kiev започаткував рекордингову діяльність, що значно пожвавило ситуацію з новими релізами українських джазових виконавців. Як сьогодні складається історія Jazz in Kiev records?

- Jazz in Kiev сьогодні має нові релізи, але їх не так багато, як було раніше. Причин тут декілька: люди намагаються зараз скачувати музику з Інтернету і не платити за неї гроші. Я можу вам сказати, ми дуже горді, що ми отримали право і видали перший  DVD - Jazz in Kiev Діно Салуцці (Dino Saluzzi). Діно Салуцці – це видатний аргентинський виконавець, який був гостем нашого позаминулорічного фестивалю, він відкривав фестиваль з українським камерним оркестром (New Era Orchestra) під керуванням Тетяни Каліниченко. Ми записали концертну програму, зробили якісний звук і картинку. Отримали всі права на видання цього DVD.  І за це велика подяка Діно Салуцці. Я вважаю, що ми видали дуже гарний диск, який входить до офіційної дискографії  Avishai Cohen Trio, «Night Of Magic (Live in Kiev)». Окрім того, ми здійснили випуск альбомів із дитячих джазових фестивалів, що проходили в Києві.  Взагалі, все, чим ми займаємося, можна відшукати на нашому сайті Jazz in Kiev. Тут є окрема рубрика «Дискографія українського джазу», яка допоможе слухачам відшукати цікаві українські проекти. Думаю, що уважний меломан не знайде хіба що останні 3-4 альбоми. Але це питання технічне, адже ми нещодавно запустили нову версію нашої інтернет-сторінки. На ній ми запустимо й нову рубрику «Українці, які грають із закордонними музикантами».

- А багато українських джазових музикантів нині співпрацює із закордонними виконавцями?

- Один з останніх альбомів, до речі, який я нещодавно отримав, вийшов у  Польщі під назвою «Гуцульський блюз». Лідером цього новоствореного українсько-польського колективу ,  є наш співвітчизник, який тепер мешкає і працює на Канарських островах, - Костя Донський. «Гуцульський блюз» - це своєрідний мікс українсько-польської джазової імпровізації. До речі, це непоодинокий випадок подібної співпраці. Пригадую, зокрема, одного з найвпливовіших молодих музикантів,  Вадима Неселовського, який нині живе в Німеччині та США й співпрацює з видатними джазовими музикантами.

- Пане Олексію, сьогодні багато хто стверджує, що записати альбом, а тим паче розповсюдити його, є справою непростою й часто невигідною. На Ваш погляд, чи перспективним є рекординг в Україні?

- Якщо взяти до уваги маркетингові дослідження, то немає сенсу видавати наклад одного альбому більше за 1000 примірників. Джазові альбоми активніше розповсюджуються за закордоном. Там є колекціонери, які збирають цікаві музичні релізи. Зокрема, попит на джазові альбоми і власне український продукт ми спостерігаємо в Японії, Болгарії, Ізраїлі, менше в Німеччині, Польщі. До речі, ми багато працюємо для промоції українських музикантів за кордоном.

І все ж успіхи українського звукозапису на ринку є. Так, альбом гурту «Гайдамаки» разом із польською «Voo Voo» (визнаний кращим альбомом "world-musіc", виданим у Польщі у 2009-му) отримав нагороду, яку я їм особисто вручав. І це правда. Можливо, успіх цей став можливим завдяки польським видавцям. Однак думаю, що це й український успіх. Взагалі, приємно, коли на одній сцені разом грають нащадки польських шляхтичів і українських козаків, адже вони вирішують ті проблеми, які роками й століттями не можуть вирішити політики. Мені здається, що це одна з визначальних ознак сучасного світу. І цьому успіху «Гайдамаків» і  «Voo Voo» я подумки плескаю.

Також, буквально вчора, я отримав диск Юлії Роми «Радуйся», презентація якого відбулася 26 січня у Будинку Актора. Дуже гарний альбом, записаний з любов’ю, як-то кажуть, від щирого серця.

А щодо дистриб’юції, то завжди гарно продаються диски на концертах і на фестивалях. Серед тих, хто справді може продавати свої диски  - гурт «Man sound».  Але це все порівняно, для джазової галузі вони – справді лідери продажів. Суттєво у продажах допомагає й інтернет.

- Джазова музика на радіостанціях, з якими  проблемами зустрічається журналіст?

- Сьогодні багато радіостанцій крутять треки у форматі mp3. Я все ж радіожурналіст, який поважає свою роботу. Є, слава Богу, служба радіоконтролю, яка слідкує за якістю звуку. Наприклад, коли є шум, притаманний вініловим платівкам, я маю попередити публіку в ефірі. Чи є в моїх зібраннях піратські диски? – Є, з дев’ятнадцяти  тисяч альбомів у моїй бібліотеці – дві тисячі піратські. Чи крутив я бодай хоч якийсь піратський диск на радіо? -  Грішний, каюсь, але лише одного разу. Якось 8 березня на радіо «Континент» в мене був тригодинний ефір, присвячений тільки жінкам. Я забув вдома диска, а на поличці в студії стояли якісь «місцеві» піратські копії. І я поставив їх і пішов курити. Хвилини не пройшло – і чую він застряг. Це була справжня наука для мене.

- Є якісь рецепти, щоб по-справжньому зрозуміти музичний твір?

- Ми завжди радимо ходити на живі концерти і не обов’язково на ті, які організовує Jazz in Kiev. Людині, яка любить джазову музику, байдуже, хто її привіз.  До речі, часто музиканти називають найкращими концертні записи, бо в студії можна переписати, зробити накладання. А живий концерт - це неповторна річ: коли ти сидиш в залі, навіть коли далеко з біноклем, коли ти бачиш рух, очі і погляд... Це все живий концерт і це неможливо зупинити. Ти бачиш музичні помилки, якась із них тебе розчаровує, якась тебе просто тішить. Усе це можна почути і відчути тільки на живому виступі. Взагалі, мені більше подобаються концертні записи, це стовідсотковий документ справжньої творчості.

Спілкувалася Катерина Домбровська