Проблема оновлення парку роялів і піаніно в Україні залишається питанням риторичним. Державних коштів не вистачає на придбання нових інструментів відповідного класу. Відтак українські піаністи змушені працювати за власною методикою перемоги: грати на інструментах, які не відповідають рівню, шукати можливості підготовки до міжнародних конкурсів за кордоном. Згадаймо останній успіх на XIV Міжнародному конкурсі імені П. І. Чайковського українського піаніста з італійською пропискою Олександра Романовського. Неодноразово харків'янин зізнавався, що в силу відсутності умов для подальшого зростання, а саме - браку інструменту, після початкової музичної освіти він змушений був емігрувати спочатку до Італії, а потім до Великої Британії. Відтак спеціальний приз В. Крайнєва і четверта премія конкурсу Чайковського нині українськими можна називати лише з дозволу італійсько-українського піаніста. На разі молодим піаністичним талантам в Україні так і не створені умови для нормального розвитку.

Сьогодні обласні центри України почали відверто говорити про цю проблему. Адже для збереження піаністичної школи України, яка минулого сторіччя дала світові найвидатніших музикантів (Володимир Горовиць, Сергій Прокоф’єв, Тарас Микиша, Еміль Гілельс, Віктор Косенко, Святослав Ріхтер, Володимир Крайнєв), потреба роялів і піаніно вкрай важлива. Так, начальник Луганського обласного управління культури Ірина Григорьєва, розповіла, що єдиний інтрумент Стейнвей в обласній філармонії перебуває не у кращому стані, він потребує термінової реставрації, однак поки коштів не виділено і на цю потребу. При цьому, керівництво філармонії постійно звертається до місцевої влади з проханням придбати ще один концертний рояль Стейнвей.

До речі, розуміння проблеми виявилося також проблемним питанням. Директор Черкаської філармонії Антанас Петраускас  вважає, що за наявності інструменту, який зможе збирати довкола себе кращих піаністів України і Європи, зміниться цінова політика філармонії. А відтак послухати відомих музикантів у стінах філармонії зможуть лише багатії. Дивно звучать ці репліки, особливо в контексті української проблеми. Адже цінова політика, наприклад, Національної філармонії України з придбанням роялю не змінилася. Більше того, щорічно столиця збирає шанувальників високої класики і піаністичної музики в рамках безкоштовних фестивалів. І рояль за останні п'ять-шість років не лише окупився з точки зору фінансового вкладення (нині такі роялі коштують на порядок дорожче), а й з мистецької - адже відтепер не стоїть проблема проведення Міжнародного конкурсу піаністів імені В. Горовиця.

Нещодавно до України зі спільним проектом, присвяченим Року Ф. Ліста, завітав й український піаніст Дмитро Суховієнко, який так само мешкає нині за кордоном. Разом із бельгійською вокалісткою Мартін Рейнерс він презентував спеціальну програму. І якщо у Києві питання роялю не було винесено як актуальне, то у Дніпропетровську воно виникло знову: "2 жовтня 2011 року, міжнародний день музики, наш перший виступ з Мартін Рейнерс в Дніпропетровській філармонії. Чудова публіка, чудове місто, чудова спорано з Бельгії. І я на сцені з "чудовим" роялем-дідусем. Чи варто вважати, що Дніпропетровськ та інші міста України гірші за Харкова чи столиці, де місцеві філармонії вже оновили свої роялі? Чи є потреба пояснювати, що для піаніста прекрасний рояль, це як для співака прекрасний голос? Маю надію, бажання бачити в скорому майбутньому нові роялі в концертних залах України", - поділився Дмитро.

В'ячеслав  Бойков, заслужений діяч мистецтв, завідувач кафедри спеціального фортепіано Донецької державної музичної академії імені С. Прокоф'єва: "Ви можете собі уявити, щоб наш донецький "Шахтар" тренувався на полі, де, з одного боку, росте бур'ян, поруч викопали картоплю, а десь далі стирчить цегла, а саме поле має похил на 15 градусів в сторону яру? І після такого тренування, де можна легко одержати травму, вони змушені виходити на поле Донбас-арени і на ньому грати? Звучить парадоксально, чи не так? Однак піаністи на Донеччині, де започаткований престижний конкурс імені С. Прокоф'єва, перебувають власне в таких умовах. Думаю, що для Донеччини, яка нині презентує серйозний державний культурний потенціал, питання оновлення парку роялів і піаніно - це питання престижу і фаховості. Лише за таких умов ми зможемо бути присутніми у європейському культурному контексті".

Що ж, доки інституції в україні не мають власних коштів на оновлення парку роялів і піаніно. Єдине, що втішає, це присутність виконавчої влади на регіональних виставках, що проводить два роки поспіль офіційний представник Стейнвею. Можливо, від розуміння проблеми ми прийдемо до подолання риторичності питання?