Steinway & Sons є останнім великим американським брендом: від 1853 року і до сьогодні компанія вручну будує найкращі у світі роялі і піаніно. На відміну від інших виробників музичних інструментів, Стейнвей ніколи не знав скрутних часів. Бізнес-модель компанії є простою та незмінною упродовж півтори століття. Вона виробляє фортепіано за найвищими стандартами, встановлює відповідні ціни — і всі задоволені.
Сила бренду Steinway у тому, що всі, починаючи від пересічних рецензентів до найуспішніших рекламних агенцій, відчувають себе зобов'язаними згадувати його продукцію в автомобільному контексті. Якщо пошукати в Google назву Steinway разом з будь-яким автомобільним сайтом, результати будуть від простих до приголомшливих. Мотори, панелі кузова, щитки управління, радіоприймачі, гальма — усі порівнюються з цим музичним гігантом. Що ж такого в Steinway, що як магнітом притягує автомобілістів?
Виявляється, Стейнвей був у автомобілебудівному бізнесі ще до народження Soichiro Honda, і залишається в ньому певною мірою і досьогодні.
Існує щонайменше три версії початку цього напрямку діяльності. Перша така: брат Вільгельма Майбаха працював на Steinway & Sons і дуже добре відгукувався про компанію. Інша версія — Готтліб Даймлер входив до складу гастролюючого по США чоловічого хору і там побачив рояль Steinway. А офіційна версія від Steinway така: під час подорожі по Німеччині у 1888 році, співзасновник компанії Вільям Стейнвей почув, що Даймлер проектує екіпажі, які їздять без коней. Він відвідав компанію Даймлера, і згодом взяв звідти мотоцикл для турне по країні.
Решта цієї історії куди більш зрозуміла. У жовтні 1888 року Стейнвей отримав ліцензію у Даймлера на право виробництва двигунів внутрішнього згорання для флоту та інших цілей. (Що цікаво, Стейнвей обрав назву “Daimler Motor Company”. Англійський ліцензіат Даймлера з такою самою назвою зрештою зробився широкомасштабним виробником автомобілів місцевого виробництва, та був придбаний Ягуаром, а згодом – British Leyland. “Daimler Double Six” у вісімдесятих був серією III XJ6 V12, а лімузин Королеви — це Daimler DS420).
Коли Вільям Стейнвей помер, компанія General Electric викупила у сім'ї контрольний пакет Daimler Motor Company, оскільки тоді GE займалась виробництвом невеликих вантажівок, що працювали на двигунах Daimler.
В той час “Mercedes” Даймлера з 35 кінськими силами став відомим у цілому світі. Щоб закріпити успіх, у 1905 році Daimler Motor Company оголосила про надходження на ринок автомобіля Мерседес, виробленого в Америці. Ціна була приголомшливою — $7 500. Це в 6 разів більше, ніж коштував великий концертний рояль Steinway & Sons D-274, ціна якого зараз сягає 190 тисяч доларів. У 1905 році золото вартувало $21 за унцію, тож, за сьогодішніми мірками, американський Mercedes тягнув на півмільйона, якщо не більше.
Здається, ніхто не знає точної кількості вироблених автівок, але напевно їх було небагато. Завод на Лонг Айленді згорів у 1907 році, і виробництво так і не поновилося. На цьому екскурс компанії Steinway в автомобільний світ більш-менш завершився, хоча, як і будь-яка патріотична американська фірма, Стейнвей брав участь у другій Світовій війні, будуючи планери та “бойові фортепіано”, що мали перевозитись повітрям до віддалених баз.
Ми кажемо “більш-менш”, оскільки компанія й досі асоціюється з німецьким автомобілебудуванням. Деякі Інтернет-ресурси запевняють, що дерев'яне оздоблення салону Maybach було вирізьблене на устаткуванні Steinway у Гамбурзі. Якщо це правда, то вже тільки це виправдовує його придбання.